Загальнонаціональний проект „7 чудес України” задумувався як прагнення показати українцям і світу історично значиме, архітектурно витончене, туристично привабливе, одним словом – красиве та унікальне обличчя держави, в якій ми живемо
Рiчка бере початок з джерел, якi виходять на поверхню на пiвнiчно-захiдному схилi гори Розлуч бiля села Середи (Вовчого) в Туркiвському районi Львiвськоi областi на висотi 760 метрiв. Довжина Днiстра — 1362 кiлометри, з них в межах Украiни протікає 705 км. Днiстер має 386 приток, з яких найголовнiшi Стрий, Свiча, Ломниця, Бистриця, Реут, Бик, Золота Липа, Гнила Липа, Сiрет (Серет), Збруч, Смотрич, Ушиця, Мурафа. Про назву рiчки є кiлька наукових версiй i кiлька легенд:
З наукових джерел вiдомо, що назва „Днiстер” вiдноситься до найдавнiших часiв. Рiзнi народи i племена, просуваючись у басейнi Днiстра, по-новому сприймали назву i щоразу її видозмiнювали. У працях старогрецьких учених вiд Геродота (V ст. до нашоi ери) до Птоломея (11 ст. пiсля Р.Х.) рiчка згадується пiд назвою Тiрас або Тiрiс, яка походить з iранської (скiфської) мови i означає „швидкий”. Починаючи з II—VI ст. нашої ери, у римлян вiн зветься Днаструс (Данастрiс, Данастр). У Киiвськiй державi — Днестрь. У молдаван i румунiв — Нiстру, у туркiв — Турла.
Вiд чого походить назва Днiстер (Днiстро)? Є кiлька версiй. Найбiльш iмовiрна (на думку E. Поспeлова) основана на тому, що в назвi сполучаються два рiчкових термiни. Перший староiранський, скiфсько-сарматський, пiзнiше осетинський (дан, дон, дун, дн), що означає „рiка” той самий, що в назвах Дон, Донецьк, Днiпро, Дунай. Другий — фракiнський — „iстрос”, що означає „сильна водна течiя, потiк”. О. I. Соболевський виводить назву з того самого першого термiну (дон) i слов'янського „стр”, що означаe „швидкий” (пор. Бистриця, Стрий), отже „швидка рiчка”.
